Доля, загартована Чорнобилем: учасники ліквідації з нашої громади
Чорнобильська катастрофа стала однією з найтрагічніших сторінок в історії України та всього світу. У квітні 1986 року тисячі людей, не вагаючись, стали на боротьбу з наслідками аварії на Чорнобильській атомній електростанції, ризикуючи власним життям і здоров’ям заради безпеки інших.
Серед цих відважних людей — і мешканці нашої громади. Вони виконували свій обов’язок у надзвичайно складних і небезпечних умовах, проявивши мужність, самопожертву та силу духу. Сьогодні ми з глибокою повагою згадуємо їхній подвиг, вшановуємо їхню працю та дякуємо за внесок у подолання наслідків трагедії, яка змінила хід історії.
Кожен із них має свою життєву історію, сповнену випробувань, праці та відданості. За сухими фактами стоять долі людей, які жили поруч із нами і продовжують бути частиною нашої громади. Далі — розповіді про тих, хто став на захист життя і майбутнього, — про наших земляків-ліквідаторів, їхній шлях, службу та внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Високос Сергій Степанович народився 18 серпня 1954 року в с. Кам’янка Середино-Будського району. У1971 році закінчив професійно-технічне училище міста Севськ, здобувши спеціальність автослюсаря.
1972-1974 роки – служба в рядах Радянської Армії.
З 1975 по 1995 рік працював на Дружбівському цукрорафінадному заводі налагоджувальником технологічних машин і обладнання.
З 2001 року був охоронцем в ТОВ «Росагроінвест», а згодом - налагоджувальником контрольно-вимірювальних приладів.
З листопада 1987 року Сергій Степанович перебував у зоні відчуження - селі Корогод, яке розташоване неподалік Чорнобильської АЕС (в межах 10-кілометрової зони). Корогод - один із небагатьох населених пунктів, які підлягали повній евакуації та перетворилися на нежилу зону після аварії 1986 року.Працював командиром екіпажа ІМР (інженерної машини розгородження). Ці машини відігравали ключову роль у ліквідації наслідків аварії, розчищаючи завали, створюючи проїзди для техніки. Перебував в зоні відчуження близько 5 місяців. Працюючи в таких умовах, отримав високі дози опромінення, що вплинуло на його здоров’я.
Сергій Степанович разом з іншими ліквідаторами зробив вагомий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Діков Сергій Михайлович – уродженець м. Хутір-Михайлівський.
Народився 23 серпня 1958 року в м. Дружба. Після закінчення Дружбівської школи навчався в ПТУ м. Глухів та отримав фах машиніста холодильних установок.
Працював і монтером колії, і оператором дефектоскопного візка, і в лінійному відділі поліції МВС, і на цукрорафінадному заводі слюсарем з ремонту тепловозів.
До зони відчуження, у зв`язку з подіями 26 квітня 1986 року, був відправлений у відрядження яке тривало 22 доби. Несучи службу в радіоактивній зоні, пройшов через жорсткі випробування. Виконував роботу з дезактивації обладнання та одягу, розбирав пошкоджені конструкції. Має третюгрупу інвалідності.
Він разом з іншими ліквідаторами виконував роботу, від якої залежало життя і здоров’я мільйонів людей.
Віктор Борисович Ларіонов —
мешканець м. Хутір-Михайлівська, народився 23 лютого 1954 року у м. Київ. Шкільні та студентські роки провів у с. Кондапога Республіки Карелія. Після закінчення ПТУ-21 у 1969 році здобув спеціальність «тесляр-бетоняр». З 1972 по 1974 рік проходив службу в армії.
Після служби працював водієм на 
автомобільному підприємстві в Карелії.
На початку 1986 року переїхав на постійне місце проживання до м. Дружба Ямпільського району Сумської області. Працював машиністом гофролінії на Дружбівському цукрорафінадному заводі, керуючи обладнанням для виготовлення гофрованого картону.
Того ж року, під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, був призваний через військкомат на спеціальні збори та направлений до зони відчуження.
Віктор 
Борисович — один із тих, хто ціною власного здоров’я приборкував наслідки радіоактивної катастрофи. Він брав участь у гасінні пожежі, діючи в умовах екстремального радіаційного випромінювання. Працював у зоні відчуження водієм, а також розчищав завали та виконував роботи з дезактивації у період з 21 грудня 1986 року по 24 березня 1987 року.
З 1989 року працюв
ав водієм пожежної частини.
Чорнобиль — це не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності та самопожертви тисяч наших співвітчизників, які стали на захист людства від невидимої небезпеки.
Честь і слава – ліквідаторам, вічна пам`ять та низький уклін – полеглим чорнобильцям!
